Чорнобривці

Чорнобривці Родина: Айстрові

Поширення Батьківщина чорнобривців - Мексіка, де вони ростуть у природних умовах. На території України введені в культуру дуже давно. Відомі в Україні найбільше однорічні види - чорнобривці дрібні та позначені. Зустрічаються багаторічні форми. Чорнобривці вирощують спеціалізовані господарства та практично все населення України, в першу чергу як декоративну рослину. Ботанічні характеристики 2.1. Коренева система - мичкувата. Стебло пряме, гіллясте, в дрібних чорнобривців до 150 см висотою, а позначених — 60 см. Листки - перистороздільні. Квітки середнього розміру, золотисто-жовтого чи темно-червоного кольору. Плід - темно-коричнева сім'янка. Насіння дрібне, маса 1000 насінин - 0,6 - 0,8 г. Активні речовини Усі надземні частини містять ефірну олію, якої найбільше у фазі цвітіння (листки - 0,5-0,7 %, суцвіття - 0,1-0,2 %, стебла -0,05 %). Основний компонент -оци-мен, значно менше ліналоолу, цитропю, сабінену тощо. Напрями використання Ефірну олію застосовують у харчовій промисловості для приготування кондитерських виробів, у лікеро-горілчаному виробництві. Особливо широко використовують ефірну олію в парфумерній та косметичній промисловості. В медицині чорнобривці використовують при холангітах у зборах трав (корінь тирлича жовтого — 60 г, трава тирлича хрещатого — 60, трава чорнобривців прямостоячих - 20, коренів терена колючого - 20, трава подорожника великого - 20, трава хвоща польового — 20 г). Дві столові ложки збору заливають 500 мл окропу, кип'ятять 5 хв, п'ють по 100 мл 4 рази в день перед вживанням їжі. Як фітонцидний метод захисту рослин застосовують проти шкідливих комах, готуючи настої та обприскуючи. Настоєм також обробляють бульби гладіолусів від різних грибкових захворювань та насіння айстр і левкою -від чорної ніжки, опускаючи в розчин на 8-10 год. Репелентні й токсичні властивості чорнобривців використовують, висіваючи їх на грядках, де розвиваються нематоди та вовчок, а також обсіваючи овочеві грядки з метою відлякування та дезорієнтації ряду шкідливих комах, зокрема мух. Біологічні особливості Однорічна трав'яниста теплолюбива рослина, розмножується насінням. Має тривалий період вегетації та цвітіння аж до заморозків. Насіння дозріває восени. Технічні параметри вирощування Загальні особливості й місце в сівозміні. В спеціалізованих господарствах чорнобривці розміщують після будь-якого попередника, на удобрених ділянках. Аматори, як правило, обсівають чорнобривцями овочеві ділянки чи доріжки навколо оселі. В ряді випадків для цього використовують вирощену розсаду. Посівний період. Строки посіву - весняні, з таким розрахунком, щоб тепло-любиві сходи не попали під заморозки. , Спосіб посіву - широкорядний з шириною міжрядь 45 см, відстань у рядку між рослинами 20 см. Норма висіву насіння — 2-3 кг/га. Глибина загортання насіння - 1,0- 1,5 см. Період проростання насіння — 10-20 днів. Догляд за посівами починається з моменту означення рядків. Сходи на початковому етапі розвиваються повільно, а тому треба проводити регулярні міжрядні культивації для аерації грунту й знищення бур'янів. В рядках одночасно зі знищенням бур'янів формують густоту травостою з розрахунку 5 рослин на 1 пог. м. Збирання врожаю. Заготовлювана сировина для одержання ефірної олії та медичних потреб — надземна маса рослин. Строки збирання — надземну масу скошують у фазі масового цвітіння рослин. Насіння збирають на початку масового достигання, бо запізнення призводить до його осипання. Спосіб збирання —скошування рослин косилками або вручну. Урожайність зеленої маси становить 150- 200 ц/га, що забезпечує вихід олії в межах 50-80 кг/га. Середня урожайність насіння - 1,5-2 ц/га. Переробка Сушіння сировини, якщо потрібно отримати олію, не проводять, а відвозять її на стаціонарні пункти первинної переробки сировини. Для медичних потреб чорнобривці сушать у затінених, добре провітрюваних місцях, регулярно перевертаючи масу. Зберігають сировину в сухих, добре провітрюваних приміщеннях.